Натрапив у соцмережах на цікаву пісню. Про українське місто Чортків. Але польською мовою. Ну й нічого дивного, бо Чортків тривалий час перебував у зоні польської культури. Тому думаю, що сучасні чортків’яни знайдуть для себе щось цікаве у тексті цієї сентиментальної ностальгічної співанки. Ностальгічної бо створена вона була не відомим мені поки автором Євгеніушем Свйонтковскім 1943-го воєнного року, коли ані Польщі, ані України не було.
Богу дякувати, у нашому альманасі можна не тільки читати букви, але й дивитися і слухати. Тож подаємо відео, яке створив Штучний інтелект на ґрунті аудіозапису пісні.
А також – текст, оригінальний польський і підрядковий український.
|
Wiele miast ma piosenki swoje Ma Warszawa, ma Kraków, ma Lwów Czemu nie ma jej mieć miasto moje Ukochany nad życie Czortków! Ta piosenka, ta jedna jedyna W niej wylewam tęsknotę swą w świat Gdzieś na Mickiewicza się ona zaczyna Wspomnieniami przeżytych tam lat!
Piosenka o Czortkowie Dalekim i kochanym O którym marzę stale I co noc widzę w snach Piosenka o Czortkowie Seretem opasanym Ukrytym w cichym jarze I białych zasnutych mgłach
Jak chciałbym się przejść Mickiewicza Od bazaru do Parku nad Ścianką Stamtąd czarem się miasta zachwycać I spoglądać na obie Wygnanki! Potem błądzić po Czortkowie Starym Albo w Zamku ruinach pomarzyć Koło „Blimci” postać chwil parę Z kolegami na „bantach” pogwarzyć
Piosenka o Czortkowie Dalekim i kochanym O którym marzę stale I co noc widzę w snach Piosenka o Czortkowie Seretem opasanym Ukrytym w cichym jarze I białych zasnutych mgłach
|
Багато міст мають свої пісні, Варшава має, Краків має, Львів має. Чому б моєму місту не мати? Чортків, коханий понад усе життя! Ця пісня, ця єдина і неповторна, В ній я виливаю свою тугу світові. Десь на вулиці Міцкевича вона починається Зі спогадів про прожиті там роки!
Пісня про Чортків, Далекий і коханий, Про який я весь час мрію І щоночі бачу уві сні. Пісня про Чортків, Серетом підперезаний, Схований в тихому яру І білій пелені туманів.
Як би я хотів пройтися по Міцкевича, Від базару до Парку біля Муру, Звідти милуватися чарівністю містечка І подивитися на обидві Вигнанки! Потім поблукати Старим Чортковом Або помріяти на руїнах Замку, Постояти кілька хвилин біля «Блімців» Поспілкуватися з друзями на «бантах».
Пісня про Чортків Далекий і коханий Про який я весь час мрію І щоночі бачу уві сні Пісню про Чортків Серетом підперезаний Захований у тихому яру І білі пелени туманів
|
І трохи коментарю. Автор не пошкодував згадок про різноманітні місцеві об’єкти, які йому вдалися гідними згадування. У переважній більшості достатньо глянути на карту, наприклад, щоби зрозуміти, що «Вигнанки» – це таке передміське село, що «Міцкевича» – це назва вулиці імені польського поета (якої вже мабуть нема), що «банти» – це скоріш за все якісь місцеві популярні серед чортківської тодішньої молоді лавчини, де відбувалися щовечірні посиденьки.
А от «Блімця» (чи «Блімць») викликали у мене як читача затор. Ну нема на карті Чорткова такого топоніму. І уродженці міста не пригадують. Але для автора це було чимось значимим.
Мусив звернутися по допомогу до історика, ба навіть – археолога, Володимира Казимировича Добрянського. Він мусив подивитися згадане відео – і висловив припущення, що йдеться про готельно-ресторанний комплекс, який у тридцяті роки мав таку собі європейську назву «Брістоль». Але, оскільки для місцевих європейців ця назва мало про що говорила, то, висуває лінгвістичну гіпотезу історик, вона у сленгу місцевих батярів могла набути такої дивовижної форми.
І ви знаєте, я спитав у Штучного інтелекту, однієї з найбільш просунутої версії «MiniMax», чи таке можливе – і він не вагаючись мені підтвердив оцю дивовижну конструкцію. Цитую:
«Назва „Бристоль” (Bristol) могла трансформуватися у польському сленгу в „Блімц” або „Блімця” через кілька фонетичних процесів:
Можливий шлях перетворення „Бристоль” → „Блімця”:
1.Початкова назва: Готель „Бристоль” (Bristol) – поширена назва для престижних закладів у міжвоєнній Європі.
2.Польська адаптація:
- „Bristol” вимовлялося польською як „Bri-stol”
3.Сленгове скорочення:
- „Bri-stol” → „Bri-sto”
- Подальше скорочення: „Bri” + скорочення
4.Фонетичні зміни:
- Польська вимова „r” могла пом’якшитися
- Звук „s” міг перетворитися на „l” через мовний зсув
- „Bri” + „l” → „Blis”
5.Подальша деформація:
- „Blis” → „Blim” (через м’якість приголосних)
- Додавання зменшувального суфікса: „Blim” + „cia” → „Blimcia”
Така трансформація цілком відповідає фонетичним законам польської мови та практиці створення сленгових назв для відомих закладів. У польському слензі часто скорочували та переінакшували іноземні назви, створюючи більш „свої”, розмовні варіанти».
Аж жах яке наукове пояснення.
І я вже був повірив, дуже штучний інтелект все ж… Але щось мене муляло – і згадав, що є в Україні головний спеціаліст по Чорткову, автор історичної трилогії
про це місто – Петро Степанович Федоришин. Який, звісно, посміявся з наших лінгвістичних витребеньок і розкрив карти.
«Блімця» – це прізвисько однієї з чортківських бурдель-мам – і відповідно цього благословенного закладу, мабуть – найбільш популярного серед золотої молоді міста. Як вже насправді звали цю поштиву пані – у принципі не так вже й важливо. Хоча професія ця користувалася повагою у тодішніх освічених колах, та й досі шанують: у наш час реставрують погруддя однієї з цих господинь, з якою пов’язаний неабиякий клапоть чортківської історії.
От така багатошарова історія цієї пісні. Звичайно, Чортків має й українські гімни, і ми до них ще повернемося. А наразі отаке.