До 200-річчя видання поеми польського поета-романтика Антонія Мальчевського «Марія»
Do 200-lecia wydania poematu polskiego poety romantycznego Antoniego Malczewskiego „Maria”
Історія українських земель упродовж століть формувалася як простір інтенсивних міжкультурних контактів, перетинів та взаємних впливів. Україна ніколи не була етнічно однорідною країною: її культурний ландшафт складається з голосів десятків народів, що жили поруч, взаємодіяли, творили і залишали після себе багату спадщину. Саме тому література України – це не лише творчість українців як титульного етносу, а й широка палітра національних літератур, які існували і продовжують існувати на українській території, формуючи багатовимірний культурний простір. Кримські татари, євреї, німці, болгари, роми, угорці, гагаузи й молдавани – кожна з цих спільнот внесла власний національний досвід, естетику, мовні традиції та художні моделі в спільну історію українського письма. Їхня літературна діяльність розгорталася на межі культур, поєднуючи автохтонні традиції з реаліями українського соціокультурного життя. Вивчення цієї мозаїки національних літератур дає змогу побачити Україну як багатоголосий культурний організм, де взаємодія інакшості й спорідненості стає творчим ресурсом.
Особливе місце у цьому багатоголосому ансамблі посідає польська література України, яка має різні виміри та історичні форми. До неї належать і польські письменники, що народилися на українській землі, і ті, хто писав твори про Україну, і митці, які свідомо писали «для України» – тобто для її читачів, у діалозі з українським культурним середовищем. Для багатьох авторів українська земля стала не лише географічним тлом, а й творчим універсумом, джерелом образів, емоцій і сюжетів. Драматична історія Речі Посполитої, традиції полонізованої шляхти, контакти між українським і польським селом, взаємини православ’я й католицизму – усе це стало ґрунтом, на якому вибудовувалася складна, але плідна культурна співпраця двох народів.
У цьому контексті особливу увагу викликає феномен так званої «української школи» в польській літературі, що постала в першій половині ХІХ століття. Для її представників – Антонія Мальчевського, Богдана Залеського, Северина Ґощинського та ін. – Україна була не чужою територією, а простором внутрішньої ідентичності. Їхні твори поєднували польський романтичний дискурс із українськими мотивами: козацьким героїчним епосом, народною пісенністю, міфологією й історичною пам’яттю. «Українська школа» стала чи не першим у Європі художнім явищем, яке відкрило Україну як окремий культурний світ із власною драматургією, символікою й емоційно-філософським виміром.
Не менш важливою є і література «кресів» двадцятого століття, яка осмислювала пограниччя як простір культурної взаємодії, конфліктів, порозуміння та втрат. Кресова традиція, сформована в умовах імперських змін, воєн та масових міграцій, зберегла досвід співжиття українців, поляків, євреїв, білорусів, вірмен та інших народів. У ХХ столітті ця література стала своєрідною хронотопною пам’яттю про багатокультурні регіони, що зазнали трансформацій і руйнувань.
Особливої ваги тут набуває постать Антонія Мальчевського, автора поеми «Марія: українська повість», виданої рівно двісті років тому – у 1825 році. Цей твір був не лише першим великим досягненням польського романтизму, а й одним із найперших літературних текстів, що відкрив Європі духовний і історичний світ України. Мальчевський поєднав у «Марії» український історичний матеріал, фольклорні мотиви й романтичну психологічну драму, створивши художній простір, який і сьогодні читається як символічна мапа українсько-польських культурних перехресть.
Запропонована колективна монографія прагне не лише систематизувати знання про багатонаціональну літературну спадщину України, а й показати її як динамічну систему взаємовпливів. Вона має на меті представити Україну в її історичному й культурному різноманітті, відкрити взаємні зв’язки між народами, що століттями творили спільний простір, а також переосмислити роль польсько-українського діалогу в розвитку європейської культури.
Таке дослідження дозволяє не лише повернути до наукового обігу забуті імена та тексти, але й відповісти на важливе питання: як багатокультурність формувала українську літературну традицію і як ця традиція, у свою чергу, збагатила європейську культурну мапу.
У випуску:
Повний текст колективної монографії (PDF) https://doi.org/10.37835/263-01-1
Титульний аркуш (PDF)
Вступне слово (О.Глотов) (PDF)
Розділ І. Комплексне дослідження «Література народів України».
§1. Література народів України: науково-методична гіпотеза (О. Глотов) (PDF) https://doi.org/10.37835/263-01-1.01
§2. Як українська пісня стала польським гімном (О. Глотов) (PDF) https://doi.org/10.37835/263-01-1.02
§3.1. Польська література України. Частина перша: доба Ренесансу і Бароко (О. Глотов) (PDF) https://doi.org/10.37835/263-01-1.03
§3.2. Польська література України. Частина друга: класичний період (О. Глотов) (PDF) https://doi.org/10.37835/263-01-1.04
§3.3. Польська література України. Частина третя: новий і новітній час (О. Глотов) (PDF) https://doi.org/10.37835/263-01-1.05
Розділ ІІ. «Українська школа» у польській літературі.
§1. Непроминальна цінність свободи. За драмою Юліуша Словацького «Кордіан» (Я. Поліщук) (PDF) https://doi.org/10.37835/263-01-1.06
Розділ ІІІ. Життя і творчість Антонія Мальчевського
§1. Асиметрії Антонія Мальчевського (Ю.Завадський) (PDF) https://doi.org/10.37835/263-01-1.07