Попередні пісні були про міста західноукраїнські або навіть польські. Та й про міста на Сході та Півдні теж складають пісні.
Місто Бердянськ зараз, на день публікації цього матеріалу, перебуває на тимчасово окупованій території. І це продовження непростої історії цього міста, яке кілька разів змінювало ім’я. Передостання версія назви була – Осипенко. Це прізвище радянської льотчиці Поліни Денисівни Осипенко, української селянки, яка народилася неподалік нинішнього Бердянська. Дівчина у передвоєнний час захопилася ідеєю повітряного флоту як провідної теми у сфері розширення прав жінки у молодій державі – і почала літати. Налітала на звання Героя Радянського Союзу та на почесну могилу у кремлівській стіні. Після чого райцентр на її малій батьківщині двадцять років називався її іменем. А місцевий педагогічний – аж два рази: Осипенківський педагогічний інститут імені Осипенко.
От власне працівники та студенти педагогічного утворили музичну групу «Барвисті музики» і заспівали пісню про рідне місто. Мальовниче та затишне. Молоде та давнє.