Владислав Дмитрович Боярський народився 1964 року у місті Києві. Після школи вчився у торгово-економічному інституті. Та дебет з кредитом не сходилися у душі молодої людини, більше тягнуло до техніки, радіоелектроніки та … малювання. Бо батько був художником.
10 років працював на гіганті радянської електронної промисловості – київському заводі «Електронмаш», який розробляв та виробляв комп’ютери. Так, українські радянські комп’ютери «Пошук» і «Нивка». Влад був наладчиком агрегатних станків та роботів. Каже, що працював би там і далі хоч все життя, та за Горбачова виробництво розвалилося – і ніхто тепер і згадати не може про ці комп’ютери.
1995 року переїхав зі столиці до маленького районного містечка Шумськ. Згадав економічну освіту і відкрив маленький бізнес – бар «Шинкар»: кава, пиво, перекус для школярів та студентів, обіди для водіїв. Однак українська економіка часом демонструвала дивні зиґзаґи, зокрема у сфері податків. Бізнес перестав бути прибутковим і в результаті зник. Перекваліфікувався на автослюсаря, автомаляра…Знов згадалося малювання. А малював завжди. Тільки тепер перейшов на живопис, малювання маслом. І оці останні десять років шкодує Владислав, що не перейшов на живопис з юних років.
Навички робити щось головою і руками нікуди не ділися – і Влад Боярський робить унікальні обігрівачі. Вуглецеві, розміром 60х60х2 см, потужністю 160 вт.
Якщо хтось на цьому розуміється, то це дуже економні і раціональні обігрівачі. Для домашнього вжитку. Для використання у військово-польових умовах. Цивільним Влад Боярський свої обігрівачі продає, на одержані кошти закуповує продукти для 10 бригади «Едельвейс». Продукти разом з обігрівачами висилає на схід. А для бригади ще й шеврон здекорував.
У Шумську, який став вже рідним, Боярського добре знають. Також тому, що у місцевій церкві він безоплатно відреставрував старовинну трьохсотрічну ікону. А коли у Шумську був з візитом митрополит Православної церкви України Єпіфаній, то Владислав передав картину, на які зображена власне шумська церква.
Самі картини, які пише Владислав Боярський, важко назвати шедеврами світового живопису. Але ми пам’ятаємо, що з усього, що мав художник зі світом мистецтва, залишилася одна батькова картина.
Влад є митцем-самоучкою. З галереї його полотен виглядає бунтівна та лірична душа сучасної людини, яка сумує за чистотою природи та справжністю натури тих, хто у цій природі живе.
Ми не знаємо назв цих картин, хай глядач сам придумає їм титули. Якщо комусь сподобається стиль картин чи виникне потреба у якісному обігрівачі, то у майстра є сторінка на Фейсбуці.