Крізь буредні крокують почуття
Й вітристе зло спинити їх не може.
Але воно ходу не відбатожить,
Гукаючи вдоволено: „Гаття !„
Бо віра подолає загорожі
Під підступів оглушливе виття .
Звучатиме мелодія життя,
Неначе в храмі часу пісня Божа.
Вона сердечні кратери проймає,
Щоб долі вберегти від занехаянь,
Якими мріє йти в своє гендляр.
Але лунає кроків щедрий подих
Крізь гіркоту нахабистих наводнень
І кличе йти, куди зове «Кобзар».