ПАТРІОТИЧНЕ
Каштани,верби,важні осокори
Жбурнули з себе все своє вбрання
Під ноги ,на дороги й за забори
Андрій Барабаш
Навіть до огорожі, до плоту
Степан Бабій
Без бажання(чи охоти?)
Опинився дуже скоро
Без усяких «разгаворів»
Без потрібної роботи.
Й, часу маючи доволі,
Обіклався словниками.
Їх насичувавсь думками
У новій для себе ролі.
І доживсь, що вже не проти
( пересвідчивсь непогано)
Повалятись під парканом
Чи сусіда милим плотом.
Та ніколи не захочу
Так напитись на весіллі,
Щоб « забори» посмутнілі
У мої дивились очі.
Б І Л А Б А Л А Д А
Тут біле село своє соло
…………………………
Цей сад цілую в білі губи
………………………….
А світ стояв,як мельник в білім мливі
…………………………………………
Серед квітня в білому саду
…………………………………………
Відлітаю на конику білім
Василь Місевич Збірник ,,Ковток роси живої’’
Упірнаю весь у барву білу
В білому селі вмент білокрило,
Аби білі губи забіліли
В білому саду, мов біле мливо.
В білоцвіття пхаю руки білі.
Кличе білий янгел в білі храми.
Швидше б коні білі везли білість
Й ринок дивували білим крамом.
Та мені за білі промовляння
Читачі несуть не білі квіти,
А чомусь велять до покаяння
Білою вороною… біліти!
Д Р У Ж Б А
Мов скеля непорушний та дерзкий
З перекладу вірша іспаномовного поета
Сергієм Борщевським
У мені, мабуть, ожив
Романтик-іспанець,
Бо уяву полонив
Вітристий коханець,
Що за честь жіночу бивсь
Й шукав свого тезку,
Поки я нахабно кпив,
Поводячись «дерзко».
Та, напевно, розпочав
Невчасну розмову,
Хоч аміго* наказав
«Упірнути» в мову?
Ліпше ж вести межи од
Невітряну даму,
Ніж іти, як дон Кіхот,
У бій з вітряками
Під постійні ґвалт і плач,
Що всі іспанізми
Мусить бачити читач
(хоче так перекладач),
Як гурт кацапізмів…
*друг(ісп.)
СОНЕТ КОТА
Бажання маю,певно,неспроста
У чомусь бути схожим на кота.
(вірш написаний у формі сонета)
Василь Кузан
Забудьте про реалії сумні!
Уже подав я радощів сигнали.
Бо марець надпотужно карнавалить,
Флюїди передавши й не мені.
Поет підзорну в дар вручив трубу
Й подякував за подвиги гаремні.
Поводитись з ним повинен чемно,
За доброту муркочучи хвальбу.
Крізь окуляр до кішок почуття
Все більшають. Хіба жахке смирення
Мене пройме на дахові натхнення?
Йому скоритись-йти в антижиття.
Ледь м’явкаю .Та не журюсь нітрішки.
Трубою вгледів пародиста кішку.
ПЕРЕЛЯК
На мотив коломийки
Постукався Альцгеймер сподіваний
……………………………………….
Але жив гуцул і помер
він не був у місті мер
Поліщук не народився
На життя поклав він хер
Володимир Цибулько
«Українська літературна газета»
від 6 листопада 2020р.
Видно я діждус вендети
за жартики різні,
бо зобачив у поета
матюкізми грізні.
Ледве вспів про них сказати,
бистрий як Шумахер,
враз римач став посилати
всіх незгодних на …
Перепудився й Альцгеймер,
що клопоти має,
не торкається глінтвейну,
бо так матюкают
А здерут остатну лаху,
що ж тогди робити,
як не буде в чому на …
културно сходити
П Е Ч А Л Ь
Чорновинна тоска нас тягнула на дно жаги
Ігор Павлюк
Втоплюся у річці преглибокій,
Де на хвилю хвиля набіга,
Як у словниках не вздріло око,
Що тоска – русизм, а є нудьга.
В рідномов’ї бачив див доволі,
Але позабув про них на жаль,
Хоч і не міняли жоден колір
Ні журба, ні смуток, ні печаль.
Що ж інакше вдіяти з собою,
Як халепа сталась отака?
…Ходить досі, наче тінь,за мною
Сумно пережурена тоска!
ЗАМОРОКА
І на спинальних стовпах
заворушились цепи
Олександр Гунько (« Українська літературна газета» від 11 вересня 2020р.)
Гугл-аналітика безмов’я
Мене підштовхує на гріх.
Я із погордою й любов’ю
Себе транслюю всім на сміх.
Небесний шлях свій в’яжу цепом.
Та аватаром пасамуг
Збагну ураз, що йдучи степом,
Згубив у космосі ланцюг.
Не астероїдний. Це знаю.
Й не можу збутися халеп.
Але хай точність зачекає.
Гугл-мислі облітає цеп.
НЕКОХАНЕЦЬ
ніч відпускає натомлене сонце, як бранку
……….
сонце, як шар надувний, перетворюється в точку
Ольга Кміт, зб. “Конвалії та сюжети”
а мова — мій некоханець –
підносить з чаєм цикуту.
Бо з неї — хороший бранець.
Навіщо їй бранкою бути?
Навіює мова утому.
Та я, усміхаючись дневі,
розставити “точки” й коми
враз право даю читачеві.
Вчить мову — справа немила,
непоетична чисто.
Кричу через це щосили,
що пишу…для пародистів.
Коли і їм надокучить
з моїх невправностей кпити,
напевно, себе замучу,
не знаючи що робити…
ЗАРАДИ МАЙБУТНЬОГО
наче крашанка в Різдво
добрим сонечком у долі
Валерій Хмелівський
Коли розбудить Муза-теща
Й позве на літер торжество,
Напишу з нею й не таке ще,
Нажершись крашанок в Різдво.
І налякаюсь,як рак свисне
Весняним чи осіннім днем
Я все це плутаю зумисно,
Щоб з кимсь не сплутали мене.