Український поет Ґео Шкурупій (1903 – 1937), скандально відомий у Києві 1920-х як «тротуарний поет» і «король футуропрерій» (обидві дефініції – це його самоназви), приблизно сто років тому (тобто десь у 20-річному віці) оприлюднив наступний текст:
ТРАМП
на широких вулицях
всесвіту
на перехрестях
африки азії
сидіти під бетонним мостом
і плювать у звабливість вод
алігаторами
паротяги всесвіту
кіньми
заїржуть музикою
міського парку
сахара кльондайк індія
юкон і аляска
переплетуться стежками алей
під ногами невтомними трампа
Залишалося ще років із 20 до народження всім тепер відомого Дональда Трампа. Першої публікації текста я не бачив, а надибав його в антології «Українська аванґардна поезія», видрукованій київським видавництвом «Смолоскип» 2014 р. (як і всі інші тексти у цій антології, він публікується без посилання на джерело). [Зазначимо, що цей вірш був і у надрукованій 2013 року книзі Ґео Шкурупія «Вибрані твори» на сторінці 60 – Примітка редакції]. Проте дарма було б підозрювати упорядників антології у містифікації, адже бізнесмен-міліардер (чи мало їх на білому світі?) Д. Трамп-молодший до 2014 р. мало кому був відомий, принаймні в Україні [1992 року вийшла кінострічка «Один дома – 2», у якій Трамп грає камео, тобто самого себе у крихітному епізоді, цей факт, очевидно, був значимим для американського глядача, натомість глядач український у більшості не звернув на нього уваги – Примітка редакції]. Уперше про своє бажання бути кандидатом у президенти США він офіційно заявив 2015 р., 45-м президентом став 2016 р. Його ж невтомність, відзначена ще Шкурупієм, призвела до того, що був він обраний і 47-м.
Відомо, що поезія Біблії (пророцтва святих) так само відрізнялася можливістю запросто проспівати дещо про царів, які царюватимуть через сто і більше років: нащадки дивувалися, наскільки точно діяння майбутніх (тобто їхніх сучасних) правителів описано у Святому Письмі. Королеві футуропрерій було так само далеко до святості письма, як і до святості життя, але ж закон футуропрерій – відпустити своє мовлення на волю, нехай, ніби дикий мустанґ, бавиться непередбачуваними стрибками і веселим іржанням.
Футуристи із святими пророками мали тільки одну схожу рису: вони не дбали про тлумачення власних текстів. Футуристам на можливі інтерпретації ними записаного Божого диктанту плювати із бетонного мосту. Нехай нащадки самі здогадаються, яким саме маршрутом поведуть трампа [У Тлумачному словнику української мови слово «трамп» подається як «Вантажний пароплав, що перевозить вантажі в будь-якому напрямі», що аж ніяк не допомагає читачеві. В англійській мові це слово означає «козир», і знов – порожня карта. – Примітка редакції] його невтомні ноги (вказано, однак, три географічні назви у США, одну африканську, одну азійську, а також «перехрестя африки азії»).
Щодо суто поетологічного розбору, то який це вид лірики? Філософська? Чи може вважати пророцтво окремим видом лірики і більш нічим?
Володимир Янович Звиняцьковський – доктор філологічних наук, професор