Чи буває так, коли, читаючи вірші, ви ніби відчуваєте своєрідне «дежавю». Читаєте й бачите в них себе? Відчуваєте подібні емоції і навіть любите тих самих людей? На думку спадає, а що, якщо авторка пише про мене? Можливо, поети наділені якимись надзвичайними властивостями і як глядачі спостерігають за нами, а потім відтворюють побачене у своїх віршах.
Ви просто йдете й бачите звичайну калюжу, а хтось іде й бачить в ній небо. У когось воно смарагдове. Смарагдове небо в Ілони Верхівської-Ельтек. Саме таку назву має нова поетична збірка авторки, в якій вміщені вірші, написані з 2019 по 2024 р. В анотації поетеса пише: «Поезія цього періоду, яка часово об’єднує мирний та воєнний відрізки нашої історії, віддзеркалює складну внутрішню трансформацію, яку проживає людина на тлі переломних історичних явищ. Події цих років схожі на картину смарагдового неба – непростий, однак унікальний час для усієї нації та кожного з нас. Це період самоіндентифікації, пошуків сенсу та випробування сили людського духу».
Ілона Верхівська-Ельтек – львівська композиторка та поетеса, авторка пісень, піаністка, викладачка Львівського музичного фахового коледжу ім. С. Людкевича, членкиня Національної спілки композиторів України та Жіночої ділової палати України, засновниця Благодійного проєкту «Коляда за Життя», авторка поетичної збірки «Ніжність у чорно-білому», а також двох авторських проєктів на Радіо Перше – «Ти знаєш, що Ти є Жінка?» та «Вірші, що лікують», де впродовж двох з половиною років щоденно звучить в ефірі її авторська поезія.
Під час модельно-поетичного перформансу «Ти знаєш, що Ти є Жінка» відомі жінки Львова дефілювали в одязі з вишитими рядками поезій Ілони Ельтек та декламували її вірші. 26 грудня 2021 р. авторка читала свою поезію у рамках концерту «Різдвяні пасторалі», що відбувся у Львівському національному академічному театрі опери та балету ім. С. Крушельницької, а 14 лютого 2021 р. у Національному академічному драматичному театрі ім. М. Заньковецької відбувся романтичний концерт «Любов… це», де провідні актори театру читали поезію поетеси у супроводі оркестру під керівництвом Богдана Мочурада.
Ілона Ельтек є авторкою багатьох пісень, які народилися у співпраці з дуетом «Ріка життя». Зараз поетеса активно займається творчою та викладацькою діяльністю, а також вихованням трьох дітей.
Яке ж воно «Смарагдове небо»? Воно різне для кожного з нас. Там побачимо любов, дружбу, розчарування, піднесення, промені світла, добра й надії. Побачимо себе, побачимо людей, бо ж «Людина прагне себе помножити, людина прагне себе ділити…».
Авторці болить, болить за Україну, вона помічає в людях неймовірну силу, тільки б кожен зміг зберегти свої крила: «Душа болить. А як їй не боліти? Часи такі – усіх тепер болить. Буває, що життя не варте й миті, а деколи життя вартує мить».
В окремих рядках відчувається Лінине: «Єдиний, хто не втомлюється, – час». Ілона Ельтек розмірковує про важливість моменту, адже всі ми не просто гості на цій землі, у кожного з нас своя мета, своя заповітна зірка: «Не втомлюється з нами тільки час. Бо в нього вчасно все і недаремно».
Світ потребує Симоненкових магелланів, адже так легко згубити правильний шлях, але варто ще раз подивитися на мапу: «І захочуть прокинутись раптом з божевільно абстрактного сну, подивитися ще раз на мапу, щоб знайти хоч дорогу одну…».
Усе мине, та чи усе минає? Точно не минає справжнє кохання, як юності причал, як берег ніжності, як вуста сметанно-трускавкові, як купальський вогник, як теплий дощ, бо ж про любов не можна говорити – її потрібно відчувати: «А ти мені не скажеш про любов, Бо про любов не можна говорити, Бо тільки їй відомі сотні мов, Які вражають, мов метеорити…».
Ти знаєш, що ти людина? В назві одного з розділів авторка риторично запитує: «Ти знаєш, що Ти є Жінка?». Муза ж жіночого роду. Це поняття сприймається для творчих людей як божественне джерело натхнення. Поетеса возвеличує і Чоловіка, і Жінку, бо ж не може бути інь без янь: «Любов, як вірус і панацея, І мікрокосмос, і макровсесвіт, Хтось буде небом, а хтось – землею. Вона – для нього, а він – для неї».
Війна… Моторошне слово, яке поділило життя на до і після. Вона вплинула на все, вона впливає й на митців, змінюється тематика, змінюються люди, тільки б не змінилося розуміння, а хто ж є ЛЮДИНОЮ: «І коли вже не буде сирен, І коли ти підеш поміж люди – Запали цю свічу у той день, Коли темряви більше не буде…».
Ілона Верхівська-Ельтек, немов «Жінка родом з іншого століття, Ця Жінка родом з іншого життя, В її словах – світанки і зеніти, І непосильна цьому світу висота…».
Серед буденних справ, метушні знайдіть час, щоб на хвилинку зупинитися, подивитися на небо й відповісти самим собі, яке воно є для вас? В Ілони Верхівської-Ельтек смарагдове небо.