„Liebe Schüler, heute machen wir eine Reise nach Berlin”– саме так розпочнеться мій незвичайний урок німецької мови який я зовсім скоро проводитиму учням. Ніяких підручників і звичних вправ — натомість уявна екскурсія до столиці Німеччини, де кожен учень стане мандрівником, гідом або навіть продавцем сувенірів.
Чи можливо перенести цілий клас у Берлін, не виходячи зі шкільного класу? Я гадаю, що так! І ця подорож стане не лише веселою грою, а й справжньою мовною практикою.
Уявна екскурсія є чудовим методом навчання, який дозволяє занурити учнів у мовне середовище, активізувати їхню уяву та розширити знання про культуру Німеччини. Для проведення такої екскурсії на уроці німецької мови я планую поєднувати інтерактивні завдання, рольові ігри та презентаційні матеріали.
Перед початком уроку передбачаю необхідність пояснити учням мету екскурсії: дослідження історичних та культурних об’єктів Берліна, вдосконалення мовних умінь та використання отриманих знань на практиці.
Для максимальної реалістичності я підготую фото та відео основних місць Берліна. На дошці або екрані розміщу карту Берліна з позначками ключових локацій – Brandenburger Tor, Reichstag, Berliner Mauer, Museumsinsel, Alexanderplatz, Checkpoint Charlie. На партах – квитки на автобуси, путівники та навіть уявні євро для покупки сувенірів. (Ох як я хотіла б і собі таких цікавинок навчаючись ще у школі).
Зважаючи на сучасність, не важко буде розмістити на дошці QR-коди з посиланнями на інтерактивні 3D-тури Берліном (наприклад, Google Street View або офіційні вебсайти музеїв). В такому разі учні точно не сумуватимуть і відчують себе дотичними до процесу створення уявної екскурсії, адже матимуть власне завдання, перейти на сайт використовуючи свій ґаджет.
Крім того, для збільшення зацікавленості та різноманітності заняття можна розподілити між учнями ролі екскурсовода, туристів, продавців сувенірів або мешканців Берліна.
Учні отримають картки з ролями:
Гід (Reiseleiter) – розповідає про визначні пам’ятки.
Туристи (Touristen) – ставлять запитання, реагують, фотографують, купують сувеніри.
Продавці сувенірів (Verkäufer) – продають сувеніри, пояснюють ціни.
Журналісти (Journalisten) – беруть інтерв’ю у туристів.
Першою нашою зупинкою будуть Бранденбурзькі ворота.
Виступаючи в ролі екскурсовода, я поступово «переміщу» клас з одного місця до іншого. При цьому використовуватиму описову мову, щоб створити ефект реальної присутності на згаданому місці:
„Wir stehen jetzt vor dem Brandenburger Tor. Es ist das bekannteste Wahrzeichen Berlins…“
«Ми зараз стоїмо перед Бранденбурзькими воротами. Це найвідоміший символ Берліна…»
Обов’язково варто поставити проблемні запитання, аби учні не заснули за партою:
„Was wisst ihr über Berlin?“ – Що ви знаєте про Берлін?
„Warum ist Berlin eine interessante Stadt?“ – Чому Берлін – цікаве місто?
Хтось запитує: „Wann wurde das Brandenburger Tor gebaut?“
Гід відповідає: „1791. Es symbolisiert die Einheit Deutschlands.“
І тут один із «туристів» дістає уявний фотоапарат і робить знімок. Інший заходить до «сувенірної крамниці», щоб купити листівку. Продавець чемно каже: „Das kostet zwei Euro.“
Під час «подорожі», проводиться словникова робота, учні знайомляться з основними фразами, які вони можуть використовувати під час екскурсії:
„Wie viel kostet das Ticket?“ – «Скільки коштує квиток?».
„Könnten Sie ein Foto von uns machen?“ – «Чи могли б ви зробити нам фото?».
„Wo ist…?“, „Wie viel kostet…?“ тощо.
Це всього лиш початок уроку, а вже всі активно говоритимуть німецькою, використовуючи ту базову лексику, яка буде в активному вживанні при перебуванні в німецькомовному середовищі вперше!
Другою нашою зупинкою буде Рейхстаг – серце політичного життя.
„Hier kann man eine wunderbare Aussicht auf Berlin genießen.” – продовжує гід, ведучи нас до будівлі парламенту.
Туристи запитують: „Kann man die Kuppel besichtigen?“
Гід відповідає: „Ja, aber man muss sich vorher anmelden.“
Маючи певний мінімальний багаж знань, учні обов’язково почнуть імпровізувати: один уявить, що піднімається на купол і робить селфі, інший ділитиметься враженнями: „Ich möchte den Sonnenuntergang von hier sehen“.
Під час «пересування» містом учні відповідатимуть на запитання про місця, які вони «відвідують», виконуватимуть комунікативні завдання: проситимуть про допомогу, запитуватимуть дорогу, купуватимуть сувеніри, наприклад:
„Ich hätte gern eine Postkarte“ – «Я хотів би купити листівку»
Обговорюють побачене та висловлюють враження:
„Das ist beeindruckend!“ – «Це вражаюче!».
„Das ist unglaublich!“ – «Це неймовірно!».
Третьою нашою зупинкою буде Берлінська стіна, яка є неабияким «свідком історії».
Завдяки великому фото Берлінської стіни на екрані учні переносяться в минуле. Я зазделегідь дам їм завдання: обговорити, що вони знають про цей історичний момент.
Один із туристів запитує: „Warum wurde die Mauer gebaut?“
Інший емоційно коментує: „Das ist traurig. Familien waren getrennt.“
Журналіст бере уявне інтерв’ю:„Was denken Sie über die Wiedervereinigung Deutschlands?“
Переконана, що вони не лише використовуватимуть нові слова, а й аналізуватимуть історичні події.
Фінальною нашою зупинкою буде Музейний острів.
„Hier gibt es fünf berühmte Museen!” – оголосить наш гід.
Діти матимуть змогу обрати, музеї які вони хочуть відвідати, а також всілякі магазини. Уявімо жваву розмову яка розгортається у магазині сувенірів:
Турист питає: „Wie viel kostet eine Postkarte?“.
Продавець відповідає: „Das kostet drei Euro“.
І ось, наша уявна подорож добігає кінця.
Повертаючись до реальності, варто провести рефлексію, тому для підсумку уроку я запитаю:
„Welche Sehenswürdigkeit hat Ihnen am besten gefallen?“
„Was haben Sie Neues über Berlin gelernt?“
Учні точно ділитимуться враженнями німецькою мовою. Тож я пропонуватиму написати коротке есе „Meine virtuelle Reise nach Berlin“ – переконана, що в кожного буде що сказати!
Чому я переконана, що це спрацює?
Для мене важливо не просто навчати мови, а занурювати учнів у реальні ситуації, у яких вони зможуть застосувати свої знання. І що може бути кращим за інтерактивну екскурсію, де вони не лише слухають, а й активно беруть участь?
Уявна екскурсія – це не лише ефективний спосіб навчання, а й можливість розширити культурний кругозір учнів. Вона мотивує їх до активного використання мови, розвиває комунікативні навички та робить урок цікавим і незабутнім.
Такий формат уроку – це не просто розвага. Це потужний метод активного навчання, який занурює учнів у мовне середовище, вчить їх застосовувати знання у практичних ситуаціях та робить навчання цікавим і незабутнім.
Наступного разу ми вирушимо до Відня чи Парижа… А поки що всі з упевненістю можуть сказати: „Berlin ist eine Reise wert!”
Ірина Рижа – магістрантка Кременецької академії, майбутній викладач німецької мови