Навколо нас живуть музиканти і поети. Просто ми їх не читаємо і не чуємо. Ми звикли покладатися на загальну думку, на авторитети. Той, хто живе поруч з нами, а навіть з нами конфліктує – не може, на нашу думку, бути кимось винятковим. А потім виявляється, що таки був. І оце «був» – найбільш трагічне. Люди, озирніться навколо себе, придивіться, прислухайтеся.
Олег Давидов – далеко не молода людина. І не дуже амбіційна. Його пісні не розкручені на радіо і телебаченні. Не все укладається у житті професійному. Коротше кажучи – типовий поет не від світу сього, живе якимись мріями, словами і звуками.
І от ці звуки я пропоную послухати. Поки що – просто послухати. Він є автором і слів, і музики. Сам грає на гітарі, сам співає. Жанр такий – авторська пісня. Вже майже забутий. Але багатьом ще досі подобається.
„Колискова для Іванки”
„Мар’яна”
„Ангел Бурштинський”
„Безнадія оптимістична”
„Була би Іванка”
Немає відеокліпів. Нема виконавців-зірок. Є пісня. Навіть – Пісня. Пісня про вічне і завжди юне. Що живе поряд з нами.