Цей диводень вдягнувся у зелене
І вулицею розмислів спішить…
З – посеред мрійновидив й сонць відкрить
Ввірвався гордо рідновир у вени
На обшири, де чарів є блакить,
Пихато підлозорить мить скажена.
Та вже іде крізь бурю наречена,
Що оджерелень завтрашність юрить.
Часоріка в немирних доленотах
Готує течії чужизни спротив
На непохитнім долі рубежі.
Та не зупинить противнющість чаду
Нестримної зеленості баладу.
В хмаристім небі вже летять стрижі.